***

тобі нема чим кричати
бо дим твого голосу
ховається у порожніх будинках
напередодні мряки

ти тонеш у річці
ти тонеш у річці
ти маленька стеблина
яка застрягла в зубах тротуару

тобі боляче твої таблетки
не діють
біль розкладає тебе
на ліжку і ти
забуваєш якою рукою
вітати смерть
старого дня

тобі потрібен терапевт
тобі потрібно навчитися любити себе
тобі потрібно перестати ховати себе під шаром вовкуватості

сонце сонце сонце сонце
визирне коли зможеш мене штрикнути
бік так болить
унизу на мене
чекають я спускаюся
на роботі з мене
глузують я лише
клавіша яка злиплася
від пива яке вони розлили
на минулому корпоративі
я лише гільза від
холостого набою викинута
у багно й ногами ви
копаєте мене попри небо

проблиски колись сповістили тобі й мені що
нас заберуть і що
дві тисячі дев’ять це
просто цифри і що
наші з тобою слова
колись розбудять людину
напевно сон це те
що тобі потрібно найперше

тобі нема чим кричати
я ловлю твій шепіт своїми пазурами
і заколисую
коли місто розпродує
свої останні спалахи