***

як млосно й моторошно розпадаються
зірки на твоєму обличчі
вони пахнуть м'ятою і сільським небом
я проста купа атомів віком
чотирнадцять мільярдів років
я проста купа амінокислот
на перерізаному слізьми шматку
каменю посеред нічого

як млосно й моторошно розставатися
із зірками на твоєму обличчі
як можна виміряти їхнє тепло
коли очі твої гріють сильніше

зрештою зірки лишень купа газу
а ним я заправляю свою машину
чуєш
я заправляю свою машину зірками
дарма що скрапленими

інколи серед темряви я забуваю про
те що там на нас чекає хтось
із заблукалим поглядом хтось
хто плакатиме скрапленими зірками
коли нас побачить

хтось чиє слово розчинить у нас купу атомів
і запахом темної ночі в сільському небі
запалить його старими автомобілями