***

захищаю прочинене вікно у тролейбусі

не даю старечим рукам доторкнутися до мого волосся

       боюся що воно вигорить як і трава 

       по той бік розсувних дверей

           вітер здійняв порошинку її попелу і заплів нею мої скроні

люди вигинають голови наче ящірки

що глипають із-під надщерблених бордюрів

і тікають у в‘язке літо

лишаючи незакомпостованими свої хвости

хочу вилізти по дротах на саму верхівку тролейбусного депо

сісти на його дах 

і розпити із другом пива

        справжні друзі не розуміють поезії

        так само як

        справжні поети не розуміють дружби

хочу висунути голову у кватирку

і голосно кричати

захищаючи свій протяг

хай усі знають

мені пече

мені жарко

і мені байдуже що вам дує