***

олексію

чому стовбури ваших сосен

голі й жодна гілка жоден

шматочок кори не здатен

на них затриматися

не знаю

вони завжди буди такими

завжди скільки я себе

пам‘ятаю голі й худі

худі й обшморгані

вони скрегочуть на вітрі неначе

зуби що скрегочуть об зуби і

згинаються тягнуться до 

трави до трави ви бачили

в нас у лісі росте трава я знаю

я звучу наче божевільний

але це правда тут росте трава

квола й поодинока серед хрумкої

жовтої хвої

утім я лише міський хлопчик

лише переклякана дитина зі спальників

яка вранці знайшла на голові чергову 

сиву волосину

капітане

цим соснам бракує світла вони

тягнуться по нього нагору ламаючи

свої крихкі кінцівки свої гілки кору

що ще там у них

і тому зеленіють лише їхні верхівки

їхні потворні крони

тому все решта 

все що мало би 

бути знизу і пхатися нам межи

очі облізле й голе іншими словами

воно мертве