***

з-під коліс вантажівки до калюжі
застрибує алюмінієва бляшанка
яка тоне в калюжі і
яка спливає потім із
землі і проростає із
землі в лісі стає
маленьким пагоном алюмінієвого
деревця такого гнучкого і
сріблястого наче голка
яка виблискує у промінні місяця і
якою пошито твою сорочку

   твоя сорочка сьогодні відбивала
   своїми блискітками сонячні зайчики

      я не бачив прекраснішого світла
      я не бачив доцільнішого застосування світла

вечорами я збиратиму сухе
алюмінієве листя зішкрябуватиму
стару алюмінієву кору зі
стовбура робитиму з неї
чай а з листя гербарій
закладки між сторінок непрочитаних
книг у телефоні невідправлених
повідомлень друзям чи тим
із ким розчинився у мряці

   бачиш на тому березі річки
   низько стелиться туман
   іде дощ мрячить нам
   холодно і пора йти додому
   але ти просиш мене
   зайти у твій будинок
   твій будинок порожня
   клітка де немає дверей і
   вікон і ти щаслива коли
   я заходжу то тебе в гості

з часом листя стає так багато
що воно вилізає зі сторінок і
шурхоче щоразу як шорхаю ногою а
чай із кори переливається з чайника
зрештою я вже не бачу де я а де
стінки бляшанки з якої я виліз
і де рука яка підносить мене до
рота і де рот який допиває мене
я падаю в калюжу добре що
поруч гуркотять колеса вантажівки

   навіть із найглибших глибин в'язкої темряви
   я бачу твоїх сонячних зайчиків